Вовче право

1

Вадера (wadera) – самиця вовка; басьор (basior) – вовк-самець, як правило, вожак стаї.

2

Мультанська сторона, мультанський бік – земля, яка була під контролем турецького султана, зокрема - Молдавія.

3

Скоріше за все, Автор цієї (не забуваймо, фантастичної) книги має на увазі Павла Тетерю — українського дипломата, військового, політичного і державного діяча. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави Правобережної України (1663–1665).

4

Олександр Леон Костка-Наперський (1620 — 18 липня 1651) — польський офіцер, керівник селянського повстання в Краківському Підгаллі в 1651 ріку. Навесні 1651 року Олександр Костка-Наперський з'явився в Краківському воєводстві і очолив селянське повстання в Підгаллі. Контактував з гетьманом Війська запорозького Богданом Хмельницьким і мав у себе його універсали. Сам він хвалився в листі, надісланому з Чорштину Станіславу Лентовському, що "має добрий союз з Хмельницьким та татарами". Олександр Костка-Наперський планував підняти селян на повстання, розіслати їх по гірських дорогах, а потім йти на Краків «і далі через всю, якщо вдасться, Польщу». Він швидко орієнтувався у ситуації, бував у маєтках і монастирях, часто відвідував Краків. Він завойовував собі довіру та загальні симпатії. Надії Олександра Костки-Наперського на загальне повстання у Польщі не справдилися. Військо краківського єпископа обложило Чорштин, де знаходився сам Костка-Наперський, а з ним близько 40 осіб. Селянські загони, що зібралися, не зважилися пробитися через регулярні військові загони, озброєні артилерією. Облога Чорштина тривала з 22 по 24 червня. 24 червня зрадники здали замок полковнику Вільгельму Яроцькому і видали йому Олександра Костку-Наперського і Станіслава Лентовського. Усіх керівників заколоту було засуджено до смерті. 18 липня 1651 року в Краківі Олександр Костка-Наперський був зазнаний болісній страті - спаленню на повільному вогні. Йому спочатку спалили один бік, потім інший, а потім напівживого посадили на палю. Його соратники Мартін Радоцький та Станіслав Лентовський також були страчені. Через кілька днів тіла вивезли і поховали в невідомому місці.

5

Янича́рка, янча́рка — довгий турецький мушкет з ґнотовим або кремінним азійським замком.

6

Гульдинка – вид довгоствольної мисливської вогнепальної зброї, який використовувався в XVII-XVIII ст.

Літературні повідомлення свідчать, що це була нарізна зброя. Від іншої мисливської зброї вона мала відрізнятися більшим калібром, призначаючись для великої дичини – на відміну від малокаліберних "пташничок", призначених для полювання на птахів. У XVII столітті Якуб Гаур вважав її зброєю для полювання на кабанів. Однак в інших джерелах гульдинку окреслюють як "поганенька мисливська рушниця" або "паршивої якості".

На думку Зигмунта Глогера з посиланням на припущення Яна Карловича, назва цієї рушниці могла походити від курляндського міста Голдінген (нині Кулдига в Латвії).

7

Пісня гурту з Великобританії The Ukrainians "Оленка" (2009). Рекомендую всім!!! https://www.youtube.com/watch?v=sjhp4gCdG6o

8

В спрощеній формі – Параска – Автор чомусь називає її "Параша". Ні буде Параскою.

9

Скапуля́рій, скапуля́р, шкаплі́р (лат. scapulare — від scapulae — "лопатки") — складова католицького чернечого облачення, а також особливий свячений предмет ("малий скапулярій"), який католики носять за обітницею. Друга назва: параман (параманд) - (від грец. παραμάντιον, παραμάνδυον — "додаток до мантії", "понад мантію") — елемент облачення ченця малої схими, чотирикутна хустка з зображенням восьмикінцевого хреста, знарядь Страстей Христових (тростини з губкою і списа Лонгина) та Адамової голови (черепа). По кутах пришивають шнури-зав'язки.

10

Теорба – старовинний щипковий інструмент, басовий різновид лютні.

11

Тете́ря (рябко́) — страва подібна до кулешу, що готувалася з пшона і заправлялася рідким гречаним або житнім тістом. Готова тетеря мала сіро-жовтий колір (звідси й назва). Засмачували її затовченим салом або засмажкою з цибулі на олії. У найкращі дні тетерю готували на м'ясній або рибній юшці.

12

Полковника Тетерю, гетьмана Війська Запорізького на Правоберженій Україні, звали Павлом Івановичем.

13

Хайдавери – козацькі шаровари

14

Шоломі́я, також шалама́я, шалома́й, джаламáй, шалмéй, шоломі́йка або шолома́йка — духовий дерев'яний музичний інструмент з подвійним язичком, споріднений із гобоєм, ймовірно, різновид сурми. Цей інструмент був поширений в Україні, особливо у козацьку добу, й згадувався поряд із трубами й сурмами.

15

Уважний читач здогадався, що це варіація на пісню гурту "Любе" (з кінця ХХ сторіччя !!!).

16

Старовинна українська пісня, перекладена Автором польською, а потім перекладена Перекладачем українською . Але ж ви, мабуть, здогадалися. Це варіант пісні: "Гей наливаймо, повнії чари, щоб краще в світі жиося, щоб нашп доля нас не цуралась, щоб краще в світі жилося"...

17

З XVI сторіччя в метрологічній термінології Речі Посполитої слово "корець" вживається для означення одиниці виміру сипких тіл і речовин. Згідно Конституції 1565 року, корець дорівнював 36 гарнцям. Проте, на практиці його величина не була сталою, вона коливалася від 16 до 45 гарнців. Наприклад, у Руському воєводстві налічувалося 17 видів місцевих гарнців. Львівский корець, наприклад, мав місткість 122,999 л. На вагу – десь біля 100 кг.

18

Стая (правильніше стає, стаянє) – стара польська міра довжини дороги. Існують дві міри з однаковою назвою:

- довжина борозни, яку віл оре, не зупиняючись і не повертаючи, що відповідає англосаксонській мірі фурлонг. Така стая могла мати різну довжину: статутна стая дорівнювала 84 локтям; старопольська – близько 134 м;

- відстань, пройдена конем між двома зупинками, що відповідає англосаксонській мірі, що називається ліга. Така стая, що називається мильова, становить – близько 893 м; а новопольська – близько 1066,8 м.

Стаянє є мірою дуже популярною серед авторів фентезі, наприклад, Анджея Сапковського, де вона зазвичай відповідає 1–2,5 дорожнім милям (2–4 км). У перекладі творів Толкіна М. Скібневською слово staja використовується як еквівалент англійської ліги, яка має довжину 3 милі (4,8 км).

19

Калкан (від турецького Kalkan) – легкий, круглий, сильно опуклий щит зі Сходу, який використовували солдати в таких країнах, як Персія, Індія чи Туреччина. Також відомий в арабських країнах, Китаї, Монголії, Польщі та Угорщині.

20

Історичний гетьман Павло Тетеря вмер в 1671 році в Туреччині.