Останні дні

— Господи-боже, — низка його падінь промайнула в нього в голові з несподіваною ясністю. Йому стало так холодно, що він затремтів. Бо ж правоохоронці знайдуть остан­ніх із Сімох у тій кімнаті: Сестер Геєнну й Беллону. Старих жінок, знекровлених ротами, які тепер пропали і яких не притягнеш до відповідальності. Ротами, яких, за законами природи, взагалі не мало бути. Макс уже не поряд, щоб його підтримати. Джед також. Їхні останки лежали ззовні. Якщо від Макса щось і лишилося, то його кістки навіть можуть знайти серед останків давньої свині, запнутої у ветхе священницьке вбрання.

— А щоб тебе, — промовив Кайл до безоких і роззяворотих глядачів на білих стільцях у стилі ар-деко. Вдячна сьогодні трапилася авдиторія. Дуже терпляча. Кайл розсміявся. Не було ані Сьюзен, ані Ґебріела, ані Марти, щоб виправдати його дії. Він озирнувся на двері.

Кайл запалив сигарету. Протер очі. У «Бестселерах трукрайму» писатимуть історії про звуки собак та свиней у маєтку знаменитості, що чулися за декілька днів до перестрілки, після якої знайшли тіла. Усере­дині порожньої будівлі живими знайдуть тільки його й дитину. Дитина була непритомна й переживала жахливі кошмари, доки відбувалися всі вбивства. Чудовезно. Поліція з ФБР перегляне його матеріали, поговорить із Деном, поставить свої запитання. Потім його розпитуватимуть, допитуватимуть і передопитуватимуть у в’язниці роками. Десятиліттями. Його вивчатимуть, як і вбивцю з мідної копальні «Блу-Оук», Брата Веліала. Історія повторилася так ошатно й так жахливо. Усі сліди вестимуть до нього. Одержимого кінематографіста, без грошей, із затамованими образами, який досліджував Храм Останніх Днів. Безперечно коронованого своєю остан­ньою розповіддю у квартирі на камеру про божевільний змовницький зв’язок Чета й Сестри Кетрін. Старі добрі Конвей та Свіні, ці нагороджені офіцери поліції, підтвердять його жадібну цікавість.

Макс його використав, а Макса й уцілілих відстежив і знищив Чет, яким скористалася Кетрін. Кармічне колесо не стільки провернулося, скільки відкотилося назад.

Покірний, мов засуджений після вироку, він подумав про картини в Антверпені й історію, яку ті оповідали. Чи зможуть йому там допомогти? «Святі бруду». Які вважалися втраченими, і тепер невідстежувані, якими володіє якась бельгійська родина, а він навіть прізвища її не знав.

Йому гаплик. Повний гаплик. Він закінчить у Сан-Квентіні з Чарльзом Менсоном. Той досі живий. Зможуть човгати в громадській кімнаті в помаранчевих комбінезонах і з ланцюгами на щиколотках, обговорюючи «The White Album». Але спершу — чи змусять його переповідати цю історію в суді? Чи показуватимуть у всьому світі відео? Поліція продивиться матеріали з Кларендон-роуд, Нормандії, Аризони й переслухає дивакуваті інтерв’ю, побачить непевні проблиски цих істот, від яких відмахнуться як від спецефектів, а потім замкнуть відео в кімнаті для доказів. Кошмарне безумство однієї людини. Одного дня хтось зніме документальний фільм про те, як він знімав документальний фільм, про його манію й марення, що призвели до масових убивств, до кривавої бані за участі знаменитості та його працівників. Усе це пронеслося крізь Кайла, мов фільм на швидкій перемотці.

І поки мав відповідний настрій, Кайл зиркнув на пістолет і знову замислився, чи не варто вкласти кінець дула собі в рот і натиснути на довбаний гачок. Але пістолет був порожнім.

— Чорт, — він загасив сигарету й запхав недопалок у кишеню.

Зрештою звівся на ноги, запалив ще одну сигарету і зробив те, що вмів найкраще: підняв камеру й узявся знімати кімнату в нічному режимі. Стоячи над мертвим тілом Чета, цього фараона без саркофагу, сказав кілька реплік для фільму, який ніколи не матиме фінальної сцени:

— Можливо, Макс мав рацію. Ми шануємо нарцисів. Бо, можливо, найбільші зірки — це ті, хто пролив океани крові заради власного безсмертя. Диваки, які вважають себе безсмертними. Які думають, що вони — боги. Тирани — точно. Але ніколи не боги.

Кровні Друзі за ме­жами пентгаузу зникли, але сліди від них залишились, як і сморід. Від полеглих у бою лишилися тільки жалюгідні кістки. Але Кайл відзняв усе, хоч і не знав навіщо. Можливо, не міг позбутися думки, що це остан­ня сцена його фінального фільму. Його шедевру. Його спадку. Режисерської версії, приреченої лише на програвання у судових залах і зберігання в ящиках для доказів.

Знайшовши Джеда, він витер руків’я свого порожнього Glock і поклав його поруч з уцілілою рукою чоловіка. Коли дістався останків, які, як припускав, належали Максу, свині не було — жодної Нечестивої Свині він не бачив, тож мовчки переступив безладні пил і лахміття й рушив далі сходами вниз.

На першому поверсі вимкнув нічний режим на камері й, не поспішаючи, ходив із кімнати в кімнату. Тепер він міг уповні скористатися такою можливістю, доки його не покличуть далекі сирени.

Коли акумулятори сіли, Кайл вий­шов крізь отвір у склі та всівся на сонці на патіо. Підпалив сигарету й допив остан­ню пляшку води. Голова пульсувала, очі пекли. Волосся злиплося від висохлого поту. Він ледь не виблював.

Сирен не було.

Нічого не було.

Ніхто не приїхав.

Кайл попростував під’їзною доріжкою й переліз через браму з павичем. Зачекав на вулиці. Але досі нічого не було, і ніхто не вий­шов до нього з кайданками. Він чув цикад і цвіркунів, але жодних сирен, навіть жодного двигуна авто. У блакитних небесах тягнулися сліди від трьох літаків. Кайл вирішив, що краще подзвонити щодо малого в пентгаузі: тому невдовзі знадобиться допомога, можливо, до кінця життя. Кайл вивудив телефон із наплічника.

І йому спала на думку інша ідея. Така раптова, що він охнув.

Він усміхнувся, мовби вперше в житті. Якщо ніхто не почув тут пострілів та криків, що долинали з великої ізольованої будівлі, можливо, його ніхто не арештує. Кайл глянув на ворота. Там не було сигналізації, щоб її зачепити. Не було відеоспостереження. Парамедики приїдуть, якщо він викличе їх для дитини, але якщо він зателефонує з безпечної відстані, анонімно, медики одразу повідомлять поліцію по радіо, щойно прибудуть сюди, а от Кайлові не доведеться затримуватися й пояснювати, що за неможливий бруд прилипає їм до взуття.

Він глибоко затягнувся сигаретою — дим виплив з його рота й проплив перед очима. Кайл простежив за думкою. Можливо, ніхто його навіть не пов’яже з цією бійнею. Від Макса мало що лишилося для аналізу, а його ДНК та записів від стоматолога однаково в Штатах не знайдуть. Та й Макс мусив стерти чи майстерно приховати все, що могло привести до нього після вбивства Чета. Хто міг пов’язати Кайла з Джедом? Конвей і Свіні не знали, що Чет Реґал був чистим хлопчиком. А хто ще лишився з робочими знаннями про зйомки? Ден, Фінґер Макс... отже, тільки його товариші в Англії...

Кайл гарячково набрав остан­ній номер у списку викликів. І коли з іншого боку озвався сонний голос, сказав:

— Фінґер Маусе! Дякувати Богу, бляха! Скажи мені, що ти не завантажив фільм. Заради Бога! Скажи, що ти його не завантажив!

Подяки

Коли я шукав автентичність під час створення власного апокаліптичного культу, то мене дуже надихнули, а також надали захопливу енциклопедичну освіту такі книжки: «The Pursuit of the Millennium» Нормана Кона, «Raven: The Untold Story of the Rev. Jim Jones and His People» Тіма Райтермана за участі Джона Джейкобза, «Charles Manson: Coming Down Fast» Саймона Веллза, «Under the Banner of Heaven» Джона Кракауера та «Koba the Dread» Мартіна Аміса. Особливої відзнаки потребують дві: «Love Sex Fear Death: The Inside Story of the Process Church of the Final Judgement» Тімоті Вайллі (за редакції Адама Парфрі) та шедевр трукрайму, «Helter Skelter» Вінсента Бульйосі та Курта Джентрі, бо читання саме цих двох захоп­ливих робіт уперше мене запалило.

Іншим завданням було вивчення основ партизанського документального кіновиробництва; воно пожвавилося та прояснилося завдяки «The Guerilla Film Makers Pocketbook» Кріса Джонза, Ендрю Зіннеса та Женев’єв Джолліфф, «Digital Film-Making» Майка Фіґґіза й розкішного безплатного онлайн-ресурсу «Guide Book for Guerrilla Filmmakers» від Джеймса Арнетта на www.jamesarnett.com.

Сайт www.desertmuseumdigitallibrary.org став чудовим ресурсом, завдяки якому я уявив пустелю Сонора в Аризоні. І хочу зняти капелюха перед горорними фільмами, які зробили ідею записаних свідчень напівбачених кінематографістами жахіть такими приголом­шливими: «Репортаж», «Відьма з Блер» і «Паранормальне явище».

Дуже дякую моєму агентові Джону Джерролду та редакторці Джулі Крісп за консультації й безпосередній підхід, а також ще раз дякую читачам: Енн Перрі, Клайву Невіллу, Джеймсу Мерріотту та Г’ю Сіммонзу. Велика подяка Хлої Гілі за рекламу та Кетрін Річардз із редакції Pan Macmillan.

Членство в моєму храмі вдячності належить багатьом письменникам, книжковим оглядачам і блогерам, які доб­ре висловилися про таку істоту з літературної тіні, як я: Еріку Брауну в Guardian, Елісон Флад у Sunday Times, Девіду Муді, Джонатану Меберрі, Джозефу Д’Лейсі, Марку Чарану Ньютону, Тіму Леббону, Стівену Фолку, Марку Моррісу, Браяну Шверзу, Пітеру Теннанту, Black Static, SFX, Тедді Джеймісону в Sunday Herald, News of the World, Graeme’s Fantasy Review, Джареду в Pornokitsch, Fantasy Book Review, Spooky Reads, LEC Book Reviews, Black Abyss, Speculative Scotsman, Ginger Nuts of Horror, Read Horror, Iwillread blog, Hagelrat та Kamvision, а також багатьом іншим.

Нарешті, моя пошана читачам, які дали мені шанс чи залишилися зі мною.

Адам Невілл

Літературно-художнє видання

АДАМ НЕВІЛЛ

ОСТАННІ ДНІ

Роман

Переклад з англійської Нати Гриценко

Головний редактор Богдан Будний

Літературний редактор Ірина Червінська

Обкладинка Катерини Лучко

Художнє редагування Ростислава Крамара

Технічний редактор Неля Домарецька

Комп’ютерна верстка Ірини Демків

ТОВ «Видавництво Богдан»

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру

видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції

ДК №4221 від 07.12.2011 р.

Видавництво Богдан, просп. С. Бандери, 34а, м. Тернопіль, Україна, 46002.

Видавництво Богдан, a/c 529, м. Тернопіль, Україна, 46008.

У випадку побажань та претензій звертатися:

т/ф (0352) 520 607 office@bohdan-books.com

Інтернет-магазин «Видавництво Богдан»:

www.bohdan-books.com mail@bohdan-books.com

т. (0352) 519 797, (067) 350 1870, (066) 727 1762

Гуртові продажі: т/ф (0352) 430 046, (050) 338 4520

м. Київ, просп. Л. Каденюка, 27: т/ф (044) 296 8956; (095) 808 3279,

nk-bogdan@ukr.net

Notes

[

←1

]

Джим Джонс — лідер культу «Храм народів», члени якого здійснили 1978 року найбільше в історії колективне самогубство; Чарльз Менсон — ватажок групи «Сім’я», пов’язаної з гучними вбивствами 1969 року; Майкл Маєрс і Джейсон Вургіс — персонажі-маніяки з культових слешерів «Гелловін» і «П’ятниця 13-те» відповідно. (Тут і далі прим. пер.)

[

←2

]

Британський різновид виправних закладів для неповнолітніх правопорушників.

[

←3

]

Британський дизайнер елітного одягу.

[

←4

]

Феномени, що не вкладаються в рамки поточного наукового пояснення; термін походить від прізвища Чарльза Форта, дослідника наукових аномалій та засновника журналу «Фортівські часи» (Fortean Times).

[

←5

]

Стислий виклад суті та драматургії сюжету, що часто вміщується в одне речення.

[

←6

]

Сенс життя (франц.)

[

←7

]

Тут — розпорядниця борделю.

[

←8

]

Барбара Картленд — ексцентрична британська авторка сентиментальної прози, відома як «Королева романтики»; Містік Меґ — британська астрологиня.

[

←9

]

Вулична газета, яку продають безхатьки в рамках програми реінтеграції в суспільство.

[

←10

]

Hammer Film Productions — культова кіностудія, що спеціалізувалася на горорних та фентезійних фільмах.

[

←11

]

Один з перших нічних клубів у Лондоні, популярний серед аристократії та багатіїв.

[

←12

]

Німецьке світле пиво.

[

←13

]

Монтажний ефект, коли один кадр розрізається й виймаєтьсяи частина матеріалу всере­дині для створення ефекту стрибка в часі.

[

←14

]

Данський рок-гурт.

[

←15

]

У британській системі — юристка найвищого рангу.

[

←16

]

За недоведеними наукою переконаннями, певні енергетичні лінії огинають Землю й концентрують навколо себе так звані місця сили, кургани, топографічні орієнтири тощо.

[

←17

]

Політик та бізнесмен, колишній Прем’єр-міністр Капської колонії — голландської, а потім британської території, що зрештою стане частиною ПАР.

[

←18

]

Політик та бізнесмен, колишній Прем’єр-міністр Капської колонії — голландської, а потім британської території, що зрештою стане частиною ПАР.

[

←19

]

За сюжетом оповідання Вільяма Джейкобза, мавпяча лапка виконувала три бажання свого власника, але надто високою ціною.

[

←20

]

Лампи з імітацією денного світла, що допомагають боротися з сезонним афективним розладом (САР).

[

←21

]

Нескінченно.

[

←22

]

Психоактивна речовина, що викликає ейфорію; споріднена з відомішою в попкультурі МДМА (екстазі).

[

←23

]

Божевільні (ісп.).

[

←24

]

Відділ наукового розслідування (Scientific Investigation Division) — криміналістичний / судово-експертний підрозділ ФБР.

[

←25

]

Техніка імунологічного виявлення антитіл та антигенів.

[

←26

]

Відоме американське суспільно-політичне телешоу, створене Дональдом Гьюїттом і трансльоване каналом CBS з 1968 року.

[

←27

]

Цей альбом, зокрема пісня «Helter Skelter», наштовхнули Чарльза Менсона на його оригінальну теорію про розпалювання расової вій­ни, що призвела до знаменитих убивств Тейт і ЛаБ’янка.

[

←28

]

Один із найпомітніших магічних орденів Європи, членами якого свого часу були, зокрема, Алістер Кровлі, Вільям Батлер Єйтс, Артур Мекен й Елджернон Блеквуд.

[

←29

]

Прізвисько актора Джона Вейна.