Двір мороку і гніву

Розділ 68. Різенд

Я впав на підлогу нашого міського будинку. Амрен, лаючись крізь зуби, вже рятувала крила Кассіана. Потім вона оглянула рану в грудях Азріеля.

Але навіть її цілющої магії забракне, щоб вилікувати їх обох. Ні, нам потрібен справжній цілитель для кожного з них. І якнайшвидше, адже якщо Кассіан втратить крила… Я знав, що для нього краще померти, ніж опинитися без них. Будь-який іллірієць так скаже.

— Де вона? — зажадала відповіді Амрен.

«Де вона, де вона, де вона…»

— Прибери Книгу звідси, — сказав я, кидаючи обидві частини на землю.

Мені відразливий був дотик до них, до їх металевих аркушів, було неприємно відчувати їхні безумство, відчай і радість.

Амрен проігнорувала наказ.

Мор іще не з’явилася. Вона сховала Несту й Елейн там, де, на її думку, було безпечно, і поки що залишалася з ними.

— Де вона? — знову запитала Амрен, притискаючи руку до пораненої спини Кассіана.

Я знав, що вона мала на увазі не Мор.

Однак моя сестра не забарилася й невдовзі постала перед нами. Вигляд у Мор був украй виснажений, вона тяжко дихала, немов бігла сюди. Опустившись на підлогу поруч із Азріелем, вона тремтливими, вкритими запеченою кров’ю руками витягла стрілу з його грудей. На килим хлинула кров. Пальці Мор ледь торкнулися її, і вона засяяла яскравим мерехтливим світлом. Сила моєї сестри поєднала кістки, плоть і вени.

— Може, хтось із вас скаже мені нарешті, де вона? — утретє запитала Амрен.

Я не міг вимовити ані слова. За мене сказала їх Мор. Кассіан і Азріель були досі непритомні й не чули нашої розмови. Гадаю, воно й на краще.

— Темлін увійшов у змову з правителем Гайберну. За те, що король влаштує пастку для Фейри, зруйнує її зв’язок із Різендом і допоможе повернути її до Двору Весни, Темлін пообіцяв пропустити королівську армію через свої землі й водночас піднести йому наші голови до трону. Але Темліна зрадила Аянта. Вона повідомила королю, де перебувають сестри Фейри. Король притягнув їх до свого замку разом із королевами, щоб довести цим дурепам, що набуття безсмертя цілком можливе. Коротко кажучи, за його наказом дівчат запхали в Котел. Обидві вижили. Ми були не в змозі втрутитися. Король тримав нас за яйця.

Ці очі кольору ртуті переметнулися до мене:

— Різенде…

Я тихо промовив:

— У нас не було вибору, і Фейра знала це. Тому вона прикинулася, що звільнилася від контролю, який, як Темлін гадав, я мав над нею. Прикинулася, що вона… ненавидить нас. І сказала йому, що піде додому, але тільки за тієї умови, що король припинить убивства і ми всі будемо вільні.

— А зв’язок… — видихнула Амрен.

Кров Кассіана сяяла на її руках, поки вона сповільнювала кровотечу.

Мор сказала:

— Вона попросила короля розірвати зв’язок. Він зробив їй цю послугу.

Мені здавалося, що я помираю. Здавалося, що мої груди ось-ось розколються навпіл.

— Це неможливо, — сказала Амрен. — Такий зв’язок не може бути розірваний.

— Король сказав, що він у змозі виконати її прохання і зробить це.

— Король ідіот, — гаркнула Амрен. — Такого роду зв’язок не можна розірвати.

— Так, не можна, — сказав я.

Вони обидві подивилися на мене, очікуючи на продовження.

Я повинен їм пояснити. Зусиллям волі я зупинив хаос думок, що заполонили мої мізки. Серце моє кровоточило від того, що сталося. Моя суджена пожертвувала собою заради мене й моєї родини. Заради своїх сестер. І вона досі… вважала, що є дуже потрібною, важливою частиною нас. Навіть після того, що зробила.

— Король розірвав зв’язок між нами. Але він не міг розпізнати, що то не був зв’язок суджених.

— А Фейра… вона знає… — У Мор не стало сил закінчити фразу.

Подумки я ледь торкнувся зв’язку, що тепер був захований глибоко всередині нас, і сказав:

— Якби вони зняли з неї другу рукавичку, то побачили б і на правій руці татуювання, таке саме як і на лівій. Нанесене минулої ночі, коли ми зробили вилазку, знайшли жрицю і я поклявся їй у вірності як моїй Вищій Леді.

— Не… не консорт, — випалила Амрен, моргаючи.

Я не бачив її такою здивованою… століттями.

— Не консорт, не дружина. Фейра — Вища Леді Двору Ночі. Рівна мені в усьому. Вона носитиме мою корону, сидітиме на троні поруч із моїм. Ніколи не залишиться осторонь, ніколи не буде зі мною лише для розмноження, утіх і виховання дітей. Вона моя королева.

Немов у відповідь, слабкий ніжний сигнал пробіг по зв’язку. Я придушив відчуття полегшення, що затопило мене й загрожувало зруйнувати спокій, що його я вдавав.

— Ти хочеш сказати, — видихнула Мор, — що моя Вища Леді зараз оточена ворогами?

Диявольський спокій сяяв на її заплаканому обличчі.

— Я хочу сказати тобі… — мовив я, спостерігаючи за згустком крові на крилах Кассіана, які зараз обробляла Амрен.

Під руками Мор кровотеча в грудях Азріеля нарешті стихла. Цього достатньо, щоб зберегти їм життя, поки не з’явиться цілитель.

— Я хочу сказати тобі, — повторив я, відчуваючи, як зростає моя сила й подразнює шкіру, відчайдушно рвучись на волю, — що твоя Вища Леді принесла жертву заради свого Двору, і ми вирушимо за нею, коли настане час.

Можливо, те, що Люсьєн був судженим Елейн, зможе якось допомогти. Я знайду спосіб.

І тоді я допоможу моєму судженому розірвати на шматки Аянту, цих підступних смертних королев, короля Гайберну. І весь Двір Весни.

— А поки що? — не вгавала Амрен. — Що з Котлом і Книгою?

— А поки що, — сказав я, пильно дивлячись на двері, ніби міг бачити Її, як вона входить усередину, сміється, енергійна, сповнена життя й дуже гарна. — А поки що ми йдемо на війну.