Шторм

35 Сім відсотків рішення

Було вирішено зламати традицію і перед голосуванням висвятити нових женців, а тоді проекзаменувати учнів. Це дасть усім трохи часу, щоб усе обдумати, — але, враховуючи суперечливий характер цієї події, щоб справді її обдумати, потрібно набагато більше, ніж кілька годин.

Жниця Кюрі повернулася з дебатів емоційно виснажена. Анастасія помітила, але Марі добре ховала це від інших.

— Ну як я? — запитала вона.

— Ви були неперевершені, — сказала Анастасія, і всі, хто сидів навколо них, теж реагували схожим способом — але в ту пообідню пору панувало погане передчуття, що затьмарювало навіть найкращі побажання.

Після дебатів женців випустили в ротонду для дуже необхідної перерви. Під час обіду всі напихалися, але здавалося, що ніхто не рветься куштувати пообідню закуску. Вся Цитадель женців, здається, вперше погодилася, що відбувалося дещо, важливіше за їжу.

Жницю Кюрі, наче служба безпеки, оточили її головні прихильники: Мандела, Сервантес, Енджелоу, Сунь-цзи й кілька інших. Анастасія, як завжди, почувалася недостойною поміж великих, а вони все одно посунулися, щоб вона стояла в колі, як їхня рівня.

— Який прогноз? — питала жниця Кюрі усіх, хто мав мужність їй відповісти.

Жнець Мандела в сум’ятті похитав головою.

— Навіть не знаю. Ми переважаємо відданих послідовників Ґоддарда — але ще існує більше ста незалежних женців, які можуть проголосувати за будь-кого з вас.

— Як на мене, — сказав одвічний песиміст, жнець Сунь-цзи, — то все вже зрозуміло. Ви чули, які тут ставили питання? «Як вплине скасування квоти на наш вибір збирань? Чи послаблять закон про заборону шлюбу та стосунків? Чи можемо ми відмовитися від перегляду генетичного індексу, щоб женців не карали за випадкові прояви етнічної дискримінації?»

Він з огидою похитав головою.

— Це правда, — мала визнати Анастасія, — майже кожне питання адресували Ґоддардові.

— І, — додав жнець Сервантес, — він казав їм те, що вони хотіли почути!

— Це завжди так працює, — журилася жниця Енджелоу.

— Не у нас! — наполягав Мандела. — Ми не маємо купуватися на блискучі цяцьки!

Сервантес глянув у протилежний бік зали.

— Скажи це всім женцям, які додали до своїх мантій коштовності!

А тоді до розмови долучився новий голос. Це був жнець По, який завжди здавався навіть похмурішим за свого історичного покровителя.

— Не хочу стати провісником кінця, — скорботно сказав він, — але це таємне голосування. Я певен, що жницю Кюрі багато хто підтримуватиме напоказ, та коли ніхто не буде дивитися, проголосують за Ґоддарда.

Правдивість цього факту вразила їх, наче ворон під дверима спальні.

— Нам потрібно більше часу! — прогарчала Марі, але вони його не мали.

— Сама суть голосування в той самий день — щоб запобігти інтригам і впливу, які можливі під час затягнутого змагання, — нагадала жниця Енджелоу.

— Але ж він морочить їм голови, — лютував Сунь-цзи. — Він з’являється нізвідки, пропонує амброзію богів — усе, чого може бажати жнець! Хто може звинувачувати їх, що піддалися гіпнозу цієї миті?

— Ми вищі за це! — знову наполягав жнець Мандела. — Ми — женці!

— Ми — люди, — нагадала йому Марі. — Ми помиляємося. Повірте, якщо Ґоддарда оберуть верховним клинком, то половина тих женців, які його туди призначили, ще до ранку про це пожалкує, але буде вже запізно!

Більше й більше женців підходили до Марі, щоб висловити свою підтримку, але навіть попри це, було неясно, чи цього вистачить. Анастасія вирішила, що поки ще залишилося кілька хвилин перерви, теж гратиме свою роль. Вона скористається своїм упливом і поговорить з молодшими женцями. Можливо, переманить на свій бік хоч когось із тих, хто потрапив під Ґоддардові чари. Але, звісно ж, першим їй зустрівся Моррісон.

— Захопливий день, правда?

Анастасії урвався терпець.

— Моррісоне, прошу, просто дай мені спокій.

— Агов, припини бути таким… упертюхом, — відреагував він, хоча з цього вагання посередині фрази Анастасія чітко зрозуміла, що він хотів сказати «стервом».

— Я серйозно ставлюся до обов’язків женця, — сказала вона йому. — Я поважала б і тебе більше, якби ти теж так робив.

— Я роблю! Якщо вже забула, то я другим підтримав номінацію верховної дами, хіба ні? Я знав, що одразу ж перетворюся на ворога всіх женців нового ладу, але все одно на це пішов.

Вона відчула, що її втягують у мелодраму, і знала, що так лише марнує дорогоцінний час.

— Моррісоне, якщо хочеш бути корисним, то використай свій шарм і привабливість, щоб завоювати жниці Кюрі більше голосів.

Моррісон посміхнувся.

— То ти вважаєш мене привабливим?

Вона більше не збиралася цього продовжувати. Воно просто не варте того. Анастасія рушила геть, але він сказав таке, що зупинило її як укопану.

— Химерно, як Ґоддард не зовсім Ґоддард, правда?

Вона обернулася до Моррісона, і його слова так зачепилися в її свідомості, що стало майже боляче.

Помітивши, що вона знову звернула на нього свою увагу, Моррісон провадив.

— Тобто людська голова — це ж типу десять відсотків людини, правильно?

— Сім відсотків, — виправила Анастасія, пригадуючи цей факт з курсу анатомії. Підсвідомі коліщатка в її голові, що доти стояли на мертвій точці, тепер крутилися з рідкісною енергією.

— Моррісоне, ти геній. Тобто ти ідіот, але також геній!

— Дякую, здається.

Вже відчинили двері до зали, щоб женці могли повернутися. Анастасія проштовхувалася крізь натовп, шукаючи більше дружніх облич — тих, хто міг ризикнути заради неї.

Жниця Кюрі вже зайшла всередину, але Анастасія все одно не проситиме Марі: та і так має достатньо з чим боротися. Не могла вона попросити й женця Манделу — він головує в Інкрустаційному комітеті й нагороджуватиме перснями учнів, яких збираються висвятити в женці. Може, звернутися до женця Аль-Фарабі, але він уже дорікнув їй поганим знанням парламентської процедури — і просто знову вилає. Їй був потрібен той, кого вона вважала другом, хто міг навчити її, як працюють інтриги Цитаделі женців. Як усе робиться… і як не робиться.

Анастасія пригадала про Шторм. Як він знайшов лазівку у власних законах, щоб поговорити з нею, коли вона перебувала між життям і смертю. Він сказав, що вона важлива. Навіть цінна. Вона підозрювала, що це частково залежало від її сьогоднішніх дій. Тепер прийшла черга Анастасії знайти лазівку і розширити її достатньо, щоб пропхати туди всю Цитадель женців.

Нарешті вона обрала гідного змовника.

— Женче Сервантес, — заговорила вона, міцно хапаючи його за руку, — можна з вами поговорити?

Двох нових женців висвятили, а двом учням відмовили. За іронією долі, той, який бігав по монетку, став женцем Торпом — на честь олімпійського атлета, який славився своєю швидкістю. Дівчина стала жницею Маколіфф на честь першої астронавтки, яка загинула в космічній катастрофі, що відбулася задовго до жахливих космічних катастроф ери безсмертя.

Коли учні, що були на своєму першому і другому конклаві, вийшли для проходження випробування, женці вже досягли нервової межі: всі думали лише про голосування за верховного клинка, але Ксенократ постановив, що цього не буде до закінчення випробувань учнів, бо хай який буде результат, після цього вже неможливо буде повернути конклав до порядку.

Випробуванням керував жнець Солк, і екзаменували знання отрут. Кожного учня попросили приготувати конкретну отруту й антидот до неї, а тоді по черзі їх випити. Шестеро виконали це успішно, а троє ні, тимчасово загинувши, тож їх мали мерщій доправити до центру відродження.

— Ну гаразд, — мовив Ксенократ, коли винесли останніх тимчасово мертвих учнів, — чи є в нас ще якісь справи перед початком голосування?

— Нумо вже починати! — заволав хтось, роздратований зі зрозумілих причин.

— Ну гаразд. Прошу підготувати ваші планшети.

Він змовк, поки всі женці готувалися до миттєвого електронного голосування, ховаючи свої планшети в складках мантій, щоб навіть сусіда не міг побачити, за кого вони віддають голос.

— Голосування почнеться за моїм сигналом і триватиме десять секунд. Будь-який не відданий голос вважатиметься відмовою від голосування.

Анастасія нічого не сказала жниці Кюрі, а натомість зустрілася поглядом з женцем Сервантесом, який їй кивнув. Вона глибоко вдихнула.

— Починайте! — наказав Ксенократ, і почалося голосування.

Анастасія проголосувала в першу секунду. Тоді почала чекати… і чекати. Вона затамувала подих. Вибір часу мав бути ідеальним. Помилитися було неприпустимо. Коли минуло вісім секунд, вона підвелася і закричала достатньо голосно, щоб усі почули.

— Я вимагаю проведення слухання!

Верховний клинок підвівся.

— Слухання? Ми ж посеред голосування!

— Це кінець голосування, ваша світлосте. Час вийшов — усі голоси вже зараховані, — Анастасія не дозволила верховному клинку її заткнути. — Будь-який жнець, який має слово, може вимагати проведення слухання до оголошення результатів!

Ксенократ глянув на парламентаря, який сказав:

— Вона має рацію, ваша світлосте.

Принаймні сотня женців почала гнівно горлати, але Ксенократ, який уже давно забув про свій молоток, почав так люто їх лаяти, що протести стихли до буркотіння.

— Стримуйтеся! — скомандував він. — А всіх, хто не здатен, виженуть з конклаву!

Тоді він обернувся до Анастасії.

— На яких підставах ви просите про проведення слухання? І сподіваюся, вони важливі.

— На тих підставах, що в панові Ґоддарді недостатньо женця, щоб займати посаду верховного клинка.

Ґоддард не зміг стриматися.

— Що? Ця тактика, безперечно, покликана затягнути процес голосування і збити з пантелику!

— Голосування вже закінчилося! — нагадав йому Ксенократ.

— Тоді хай клерк оголосить результати! — вимагав Ґоддард.

— Прошу, — сказала Анастасія, — але я маю слово, і результати не можуть бути оголошені, доки я його не передам або доки не задовольнять мого прохання.

— Анастасіє, — провадив Ксенократ, — ваше прохання не має сенсу.

— Пробачте, що не погоджуюся з вами, ваша світлосте, але має. Як сказано в основоположних статтях Першого Всесвітнього конклаву: жнець має бути готовий до жнецтва як розумом, так і тілом, а це мають підтвердити регіональні збори женців. Але в пана Ґоддарда залишилося тільки сім відсотків тіла, яке висвятили в женці. А його решту — включно з тією частиною, де був перстень, — ніколи не висвячували в женці.

Ксенократ просто недовірливо на неї витріщався, а в Ґоддарда фактично піна з рота пішла.

— Це абсурдно! — загорлав Ґоддард.

— Ні, — заперечила Анастасія, — ваш учинок, пане Ґоддард, якраз і є абсурдним. Ви з поплічниками замінили ваше тіло, провівши заборонену Штормом процедуру.

Підвелася жниця Ренд.

— Ви переходите всі межі! Закони Шторму нас не стосуються! Ніколи не стосувалися і не будуть!

Однак Анастасія не здавалася, а натомість продовжувала спокійно звертатися до Ксенократа.

— Ваша світлосте, я не планую оспорювати вибори — бо як це можливо, якщо ми й досі не знаємо, хто переміг? Я прошу лише дотриматися норми, ухваленої на початку існування Цитаделі женців — якщо точно, то в Рік ягуара, — автором якої є другий всесвітній верховний клинок Наполеон, і я її процитую: «На офіційне слухання Світової ради женців можна винести будь-яку спірну подію, що не має прецеденту в правилах парламентської процедури».

Тоді підвівся жнець Сервантес.

— Я підтримую висунуту високоповажною жницею Анастасією вимогу про слухання, — і після його підтримки підвелася принаймні сотня інших женців і почала схвально аплодувати. Анастасія глянула на жницю Кюрі, яка була, м’яко кажучи, спантеличена, але намагалася це приховати.

— То ти про це говорила з женцем Сервантесом, — з перекошеною посмішкою мовила вона. — Ох, ти ж мала хитра дияволиця!

На трибуні Ксенократ консультувався з парламентарем, який лише знизував плечима.

— Вона має рацію, ваша світлосте. Вона мала право просити про слухання до оголошення результатів виборів.

На тому боці зали розлючений Ґоддард підніс догори не свою руку і тицьнув у Ксенократа.

— Якщо ви на це підете, то будуть наслідки!

Ксенократ обпалив його таким поглядом, що стало зрозуміло: він і досі контролює присутніх.

— Ґоддарде, ви відкрито погрожуєте мені перед усією Цитаделлю женців?

Після цього Ґоддард відступився.

— Ні, ваша світлосте. Я б ніколи так не вчинив! Лише зазначаю, що затримання оголошення результатів голосування матиме наслідки для Цитаделі женців. Мідмерика залишиться без верховного клинка аж до закінчення слідства.

— В такому разі я призначаю тимчасовим верховним клинком женця Пейна, нашого видатного парламентаря.

— Що? — вигукнув жнець Пейн.

Ксенократ його проігнорував.

— Він служив навдивовижу сумлінно й залишається цілковито неупередженим до фракцій, що лише розростаються всередині Цитаделі женців. Він зможе головувати — посмію сказати — порядно й розсудливо, аж доки це спірне питання не винесуть на розгляд Світової ради. Це може стати моїм першим завданням у ролі великого згубника. Отож моєю останньою справою на посаді верховного клинка Мідмерики буде задоволення цього прохання про слухання. Результати голосування будуть опечатані до завершення слухання, — він стукнув молотком і додав, — я оголошую цей зимовий конклав Року хижака офіційно закритим.

— Хіба ж я не казав, що вона все збурить? — за велелюдною вечерею в найкращому ресторані Фулкрума мовив жнець Костянтин. — Вітаю, Анастасіє, — він вищирив зуби, і за будь-яких інших обставин це здалося б неприємним. — Сьогодні ти — найулюбленіша — і найбільш ненависна — жниця в Мідмериці.

Анастасія не знайшла на це відповіді.

Жниця Кюрі помітила її роздвоєні почуття.

— Це ціна професії, люба. Ти не зможеш залишити свій слід, не зібравши на шляху кілька еґо.

— Я не залишала свого сліду, — відповіла їй Анастасія. — Я лише намагалася зупинити катастрофу. А вона ще й досі можлива.

— Так, — погодився жнець Сервантес. — Ти стримала смердючі води до наступного дня — і кожен новий день дає нам шанс знайти більш елегантне рішення.

За столом було більше десятка осіб — справді різнобарвних женців. Жнець Моррісон якимось обманним чином теж отримав запрошення.

— Це я наштовхнув її на цю ідею, — розповідав іншим женцям він. — Типу.

В Анастасії був занадто гарний настрій, щоб дратуватися на нього. Вона уявляла, як десь в іншій точці міста женці нового ладу зализують рани та проклинають її ім’я, але не тут. У цьому місці вона була від усього цього захищена.

— Сподіваюся, ви напишете про сьогоднішні події у своєму щоденнику, — звернулася до неї жниця Енджелоу. — Я підозрюю, що ваша розповідь про цей день залишиться в архівах як ключова згадка — як-от опис ранніх збирань, який зробила Марі.

Марі трохи знітилася.

— Люди й досі про це читають? Я гадала, що всі ті щоденники зникають в Александрійській бібліотеці та їх більше ніколи не бачать.

— Досить скромності, — мовила жниця Енджелоу. — Вам добре відомо, що багато ваших записів набуло популярності — й не лише серед женців.

Вона відмахнулася.

— Ну, я ніколи не перечитую їх після написання.

Анастасія вирішила, що матиме вдосталь чого сказати після сьогоднішніх подій — а в своєму щоденнику зможе викласти свої думки. Ґоддард, звісно, зробить так само, й лише час покаже, чия версія подій ввійде в історію, а чию відкинуть. Але зараз вона в останню чергу хотіла говорити про своє місце в історії.

— Тепер ми підозрюємо, що за спробами вас убити стояла жниця Ренд, використовуючи Брамса як посередника, — сказав Костянтин. — Але вона добре замела сліди, а мені не дозволено розслідувати справи женців з такою ж… ретельністю… як справи звичайних громадян. Але будьте певні, за ними обома стежитимуть, і їм це відомо.

— Тож, іншими словами, ми в безпеці, — мовила жниця Кюрі.

Костянтин завагався.

— Я б так далеко не забігав. Але можете трохи вільніше дихати. Будь-яка атака на вас влаштована зараз, безсумнівно, буде приписана новому ладу. А це лише нашкодить їхній справі.

Похвали продовжували лунати навіть після того, як подали вечерю. Анастасію це бентежило.

— Ваш учинок був натхненний! — мовив жнець Сунь-цзи. — І розрахувати час так, щоб голосування вже закінчилося!

— Ну, вибір часу запропонував жнець Сервантес, — відреагувала вона, намагаючись переключити принаймні частину уваги на нього. — Якби ми зажадали слухання до початку голосування, то відклали б самі вибори, й у разі нашої перемоги Ґоддарда могли замінити в бюлетені кандидатурою Ніцше. Якби таке трапилося, то вони б мали більш ніж вдосталь часу, щоб Ніцше отримав підтримку. Але оскільки голосування вже закінчилося, якщо слухання завершиться на нашу користь, Ґоддарда дискваліфікують, і жниця Кюрі автоматично стане верховним клинком.

Женці просто шаленіли від радості.

— Ти надурила шахраїв!

— Ти поборола їх у їхній власній грі!

— Це був шедевр політичної тактики!

Це збентежило Анастасію.

— З ваших слів це видається підступом і нещирістю.

Але завжди розсудливий жнець Мандела обмалював усе в перспективі — навіть якщо Анастасія не хотіла бачити такої перспективи.

— Анастасіє, тобі варто прийняти факти. Ти скористалася формальністю системи, щоб зламати її і отримати саме те, чого хотіла.

— Як це по-макіавеллівському, — сказав Костянтин, знову страхітливо шкірячись.

— Ой, прошу, я ненавидів женця Макіавеллі, — мовив Сунь-цзи.

— Твій сьогоднішній учинок був не менш жорстоким за збирання холодною зброєю, — озвався жнець Мандела. — Але ми ніколи не повинні відступатися від того, що слід зробити, навіть якщо це ображає наші чуття.

Жниця Кюрі поклала свою виделку і якусь мить обдумувала, чому Анастасія відчуває дискомфорт.

— Люба, ціль не завжди виправдовує засоби, — заговорила вона. — Але інколи саме так і є. Мудрість полягає в тому, щоб знати різницю.

Анастасія дещо збагнула, лише коли вечеря добігала кінця й женці обіймалися і розходилися хто куди. Вона обернулася до жниці Кюрі.

— Марі, — мовила вона, — це нарешті трапилося.

— Що таке, люба?

— Я перестала вважати себе Сітрою Террановою. Я нарешті стала жницею Анастасією.