Міжзір’я

6

Я йшла за Коббом занадто чистими коридорами Головної платформи. Чому ми прямували до відсіків з винищувачами?

Проминувши кілька дверей, він нарешті зупинився біля доку, у якому стояв М-Бот. Геть спантеличена, я пройшла за ним у невеликий прохід. Усередині чекала побачити наземну команду техніків, що, як завжди, діагностують корабель після бою, але в приміщенні не було нікого, крім зорельота й однієї людини. То був Родж.

— Рік? — вихопилося в мене.

Я назвала його старим позивним із часів, коли він належав до «Небовисі». Це було всього кілька днів, та він однаково залишався одним із нас. Родж був зайнятий розгляданням чогось на крилі М-Бота, тож аж підскочив, почувши своє ім’я. Різко крутнувся і, побачивши мене, розчервонівся. На мить повернувся старий добрий Родж: серйозний, але водночас недолугий і трошки незграбний. Хапливо козиряючи Коббу, він мало не впустив планшета.

— Сер! — випалив Родж. — Я не сподівався, що ви будете так скоро.

— Вільно, лейтенанте, — мовив Кобб. — Як просувається проект?

Проект? Кобб уже згадував про якийсь проект. То це якось пов’язано з М-Ботом?

— Ось, сер, самі подивіться, — відказав Родж, клацаючи щось у своєму планшеті.

М-Бот змінив форму, і я аж зойкнула з несподіванки. Умить він перетворився на один із чорних зорельотів, на яких літали креллівські аси.

Це голограма, усвідомила я. М-Бот був розвідувальним кораблем, призначений для дальніх польотів і створений, наскільки ми розуміли, для місій під прикриттям. Він мав технологію, яку називав активним камуфляжем — простіше кажучи, за допомогою голограм умів змінювати свій зовнішній вигляд.

— Поки що далеко від досконалості, сер, — сказав Родж. — М-Бот не стає повністю невидимим, принаймні настільки, щоб по-справжньому вводити в оману, зате він накладає зображення поверх свого фюзеляжу. Позаяк його форма не зовсім така, як у креллівських винищувачів, довелося внести деякі корективи. Як бачите, я зробив крила голограми дещо більшими, аби закрити виступи на його фюзеляжі.

— Здуріти, — промовила я, обходячи зореліт. — М-Боте, я навіть не знала, що ти так умієш.

Родж глянув на свій планшет:

— Е-е-е, Дзиґо… він тут надіслав мені повідомлення. Каже, що не розмовляє з тобою за те, що заглушила його.

Я закотила очі, не відриваючись від Роджевої роботи.

— То… для чого це?

Кобб стояв у дверях, склавши руки на грудях.

— Я попросив свій штаб, науковців й інженерів придумати розв’язання проблеми гіперприскорення. Як нам покинути цю планету? Всі ідеї, які я від них почув, були геть фантастичні, окрім однієї. Вона всього лише малоймовірна.

Я підійшла до Роджа, який продовжував безсовісно шкіритися.

— Що? — спитала я.

— Пам’ятаєш, як ти приходила до мене серед ночі й тягнула на божевільні пригоди?

— Так.

— Так от, це мій план помсти тобі.

Він крутнувся й показав рукою на М-Бота. Повернувся новий, упевнений, Родж. Він широко усміхався, очі його сяяли. Він був у своїй стихії.

— М-Бот має найдосконаліші технології ведення розвідки, — провадив Родж. — Він може створювати деталізовані голограми, підслуховувати розмови на відстані в кількасот метрів і без зайвих зусиль зламувати ворожі сигнали й комп’ютерні системи. Ми використовували його як винищувач, однак це не головне його призначення. Застосовуючи його лише в бою, ми не розкриваємо повного потенціалу. Коли адмірал попросив запропонувати ідеї, як можна перехопити ворожу технологію гіперприскорення, я подумав, що відповідь у нас просто під носом, ще й час до часу відпускає коментарі про те, наскільки чудернацька будова людського тіла.

— Ти плануєш використати його, щоб таємно проникнути в Старшину? — здивовано перепитала я. — Тобто видати його за креллівський корабель, щоб потім, якимось робом, викрасти їхню технологію гіперприскорення?

— Крелли запускають дрони з космічної станції неподалік планети, — сказав Родж. — Ми простежили, що нові кораблі прибувають туди за допомогою гіперприскорення. Тож усе, що нам треба, лежить просто перед нами. М-Бот може поширити голограми й на нас. Він здатен перетворити невеликий загін наших дослідників, оснащених мобільними передавачами, як у тебе, на креллів. Якщо посеред запеклого бою нам вдасться видати М-Бота за ворожий зореліт, ми посадимо його на їхній станції. Потім загін наших розвідників, під виглядом креллів, вкраде один із їхніх справжніх зорельотів. Коли здобудемо його, зможемо скопіювати їхню технологію та покинути планету.

Від хоробрості цього плану в мене аж щелепа відвисла.

— Родже, це божевілля.

— Я знаю!

— Але мені подобається!

— Я знаю!

Ми обоє зашкірилися, як тоді, коли вкрали меча зі стіни кабінету збереження історії. Підняти його могли тільки вдвох, але ж, чорт забирай, у руках у нас побував щонайсправжніший меч. Одночасно ми повернулися до Кобба.

— Найпевніше, креллівські кораблі оснащені транспондерами для автентифікації, — сказав він.

— М-Бот здатен зімітувати сигнал, — мовив Родж.

— Як думаєш, Дзиґо, ти зможеш зробити це? — звернувся до мене Кобб. — Вийде в тебе правдоподібно видати себе за одну з них, прослизнути на їхню станцію та викрасти їхній зореліт?

— Я…

Зглитнувши, я спробувала відповісти якомога об’єктивніше.

— Ні, сер. Я льотчиця, не розвідниця. Мені бракує підготовки. І… словом, я тільки виставлю себе на посміховище.

Визнавати, що план нереалістичний, було боляче, але я мусила заглянути правді у вічі.

— Те саме сказав Йорґен, — мовив Кобб.

— Йому відомо про план? — запитала я.

— Його й інших старших командирів повідомили про наші плани на останньому засіданні штабу. Всі погодилися, що в СОНі немає нікого, хто міг би зробити це. Вісімдесят років ми тренувалися вести прямі зіткнення, а не займатися розвідкою. У нас банально немає розвідників. Але… Йорґен запропонував розпочати програму підготовки. Дзиґо, якщо ми її запустимо, ти хотіла б взяти участь?

— Звичайно, — відповіла я, хоч ідея повернутися в клас і літати менше не вельми мене обрадувала.

— Це добре, бо твій зореліт не дозволить літати на ньому більше нікому.

Кобб похитав головою.

— Як на мене, це єдиний реалістичний план, хоч я від нього й не в захваті. Не уявляю, щоб хтось із нас, байдуже як гарно підготований, зумів правдоподібно вдавати крелла. Просто ми занадто різні. До всього, у них виникнуть підозри, коли корабель сяде на їхній станції не за їхнім протоколом. Тому мусимо вигадати пояснення такому вчинку. Наприклад, ушкодження котроїсь системи. У всякому разі, лейтенанте Маккафрі, даю вам добро продовжувати проект. Можна розпочинати підготовку всієї ескадрильї «Небовись» до розвідувальної діяльності. Прошу розробити й надати мені план. Якби ж тільки ми мали більше часу, тоді можна було б підготуватися ретельніше. Проте зараз сюди прилетіли нові кораблі…

Я розтулила рота, щоб погодитися, але раптово осіклася. Відчула щось углибині свідомості. Якийсь дивний звук, немов гудіння. Звела голову, зосереджуючись на ньому. Це було щось нове.

Ну от, подумала я, коли звук досягнув піка й затих. Спробувала напружити свої цитонічні чуття, щоб зрозуміти, що він означає. Невже… Невже сюди щось прибуло?

На настінний передавач надійшов виклик. Кобб підійшов до нього й натиснув кнопку:

— Слухаю.

— Сер, — почувся голос Рікольфра, — патрульна група засікла чужинський корабель просто біля захисних платформ. Зореліт невеликий, завбільшки з винищувач. Схоже, він телепортувався сюди за допомогою гіперстрибка.

— Один корабель? — уточнив Кобб.

— Усього один, сер. Подібних у Старшини ми не бачили. Команда перехоплення готується злітати з поверхні планети, але це дуже дивно. Нащо відправляти лише один корабель? Дні, коли вони намагалися протягнути бомбардувальник для знищення «Альти», давно позаду.

— Далеко він? — спитала я, знаючи відповідь наперед, бо той був зовсім близько. Я це відчувала.

— Наближається до верхнього шару, наразі перебуває на орбітальному екваторі, — сказав Рікольфр. — Аналітики вважають, що це новий тип дрона, надісланий перевірити час реакції гармат.

— Я злітаю перевірити, сер, — звернулась я до Кобба. — Звідси буде швидше, ніж з поверхні.

Кобб кинув на мене погляд.

— Сер, благаю, — мовила я. — Обіцяю не робити дурниць.

— Відправлю з тобою Скритну, — сказав він. — Без мого наказу навіть не намагайся втекти від неї або вступити в бій з кораблем. Тобі все ясно?

Я кивнула, зрозумівши сенс між рядків. Він мене перевіряв. Хотів переконатися, чи здатна я ще виконувати накази. Напевно, мені мало б стати соромно, що досі доводиться таке перевіряти.

Я полізла в кабіну, Родж із Коббом вийшли. Мені треба було обдумати Роджів план, що й казати вже про надокучливу тривогу, яку я досі відчувала, після того, як делвер набув моєї подоби.

Одначе в той момент найбільше я хотіла повернутися в кабіну. А ще — дізнатися, чому Старшина відправила на перевірку нашої оборонної системи всього один корабель.