Дім Землі та Крові

65

Брайс так міцно тримала Таріона за талію, що було дивом, що русал узагалі міг дихати. Глісер, на якому вони мчали по річці, підскакував на хвилях. Лише випадкові відблиски, що час від часу проминали повз під темною поверхнею води, свідчили про те, що навколо них плавали річкові істоти.

Брайс завагалася, коли побачила біля причалу русала на матово-чорному глісері на холостому ходу.

— Або так, або пливемо, Довгонога, — повідомив він.

Вона обрала глісер, але останні п’ять хвилин про це шкодувала.

— Он там, — пробурмотів русал, заглушуючи і без того тихий двигун. Мабуть, це судно, створене за стелс-технологією, належало Річковій Королеві. Або Таріону, як її Капітану Розвідки.

Брайс побачила невеличку баржу, яка гойдалася на хвилях. Навколо стояв туман, і нечисленні лампи першосвітла на баржі здавалися стрибучими сферами.

— Я нарахував шістьох, — зауважив Таріон.

Брайс вдивилася у темряву попереду.

— Не можу зрозуміти, хто вони. Фігури людиноподібні.

Тіло Таріона загуділо, і глісер помчав уперед течією, створеною магічної силою русала.

— Крутий трюк, — пробурмотіла Брайс.

— Дівок це завжди заводить, — пробурмотів він у відповідь.

Брайс, може, й засміялася б, якби вони не наблизилися до баржі.

— Тримайся за вітром, щоб вони нас не почули.

— Я вмію лишатися непоміченим, Довгонога.

Утім, він її послухався.

Усі присутні на баржі були у каптурах і плащах, які закривали їх від мряки, але коли глісер підійшов ближче…

— Це Королева Змій, — приглушеним голосом сказала Брайс. Більше ніхто у цьому місті не став би хизуватися таким чудним фіолетовим дощовиком. — Брехливе стерво. Вона сказала, що не торгує синтом.

— Нічого дивного, — буркнув Таріон. — Вона завжди крутить темні справи.

— Так, але зараз вона купує чи продає?

— Є лише один спосіб дізнатися.

Глісер підійшов ще ближче. І вони побачили, що на баржі була намальована пара зміїних очей. А ящики, нагромаджені на кормі…

— Продає, — виголосив Таріон. Він кивнув у бік високої фігури, яка стояла обличчям до Королеви Змій і, вочевидь, палко дискутувала з кимсь поруч. — Це покупці, — він кивком вказав на фігуру, напівприховану в тіні, що сперечалася з високою. — Мабуть, не сходяться у ціні.

Королева Змій продавала синт. Невже весь цей час за цим справді стояла вона? І за смертю Даніки та Зграї теж, попри своє алібі? Чи вона просто наклала лапу на синт, коли він вийшов за межі лабораторії?

Покупець, який сперечався з Королевою Змій, з очевидним невдоволенням похитав головою. Але його компаньйон, схоже, проігнорував сказане, і кинув перевертниці щось схоже на темний мішок. Вона зазирнула всередину і щось дістала. У тумані блиснуло золото.

— Це достобіса грошей, — пробурмотів Таріон. — Закладаюся, вистачить на всю цю партію.

— Можеш підійти ще ближче, щоб можна було послухати?

Таріон кивнув, і глісер знову помчав уперед. Баржа неясно вимальовувалася у тумані, увага усіх присутніх була прикута до угоди, що відбувалася на борту, а не до тіней навколо.

Королева Змій сказала:

— Гадаю, цього вистачить для ваших цілей.

Брайс знала, що треба подзвонити Ганту і Рунну, викликати сюди всіх легіонерів і воїнів Допоміжних сил, щоб вони накрили це все, поки нова партія синту не заполонила вулиці й не потрапила у ще гірші руки. У руки фанатиків на кшталт Філіпа Бріґґса і його спільників.

Брайс дістала з кишені куртки телефон і вимкнула яскравість екрана. Потім увімкнула камеру і зробила кілька світлин баржі, Королеви Змій і високої темної фігури навпроти неї. Людина це була, перевертень чи феєць — за курткою і каптуром було не розібрати.

Брайс набрала номер Ганта.

— Гадаю, це початок прекрасної дружби, чи не так? — сказала Королева Змій покупцям.

Високий покупець не відповів і лише скуто розвернувся до своїх супутників. У кожному його русі читалося невдоволення, аж раптом ліхтар першосвітла осяяв обличчя під каптуром.

— Хай йому Хел, — прошепотів Таріон.

З голови Брайс зникли всі думки.

Лишилася лише монотонна гучлива тиша, коли вона побачила обличчя Ганта.