Дім Землі та Крові

90

Тремтячи усім тілом, Брайс сиділа, спираючись на сяйливий кварц Брами, прикута виснаженням до місця.

Вдалося. Якимось дивом їй вдалося.

Вона не дозволяла собі ні захоплюватися зробленим, ні боятися наслідків — коли її батьки й астері про це дізнаються. Вона не знала, скільки ще її зоряне світло сяятиме у Брамі. Але, можливо, воно протримається до приходу допомоги. Можливо, це змінило ситуацію.

Можливо, вона змінила ситуацію.

З кожним подихом їй обпікало груди. Тепер чекати лишилося недовго. Допомоги чи смерті — вона не знала.

Але лишалося недовго. Як би все не скінчилося, Брайс знала, що кінець уже близько.

— Деклан каже, що Брайс досі біля Брами Серця, — повідомила Ф’юрі через плече.

Гант не відривав очей від усіяного зірками небосхилу. Місто було темною тінню, яку переривало лише слабке сяйво у його центрі. Брама Старої Площі. Брайс.

— А Гіпаксія каже, що Брайс ледве може рухатися, — додала Ф’юрі, і в її рівному голосі почулася нотка здивування. — Схоже, вона виснажена. Вона не зможе дістатися до наступної Брами без допомоги.

— Але світло воріт захищає її? — спитав Рунн, перегукуючи вітер.

— Доки демони не перестануть боятися світла Зоренароджених, Ф'юрі перевела дзвінок на динаміки гелікоптера: — Еммете, радар засік три бойові машини з заходу. По них є якась інформація?

Нарешті. Нарешті на допомогу йде хтось іще. Якщо вони зможуть доставити Брайс до кожної з Брам, а вона зможе зібрати достатньо зоряного світла, щоб наповнити Ріг, то кривава бійня припиниться.

Через кілька секунд відповів Деклан, його голос затріскотів у динаміках над головою Ганта:

Вони зареєстровані як імперські танки.

Пауза у його голосі змусила Ганта міцніше стиснути кулемет.

— Це Астерійська Гвардія, — пояснила Гіпаксія. — 3 пусковими установками сірчистих ракет, — різкішим голосом вона сказала Королю Осені та Ватажку вовків: — Виводьте ваші війська з міста.

Кров Ганта похолола в жилах.

Астері відправили своїх гвардійців розібратися з демонами. І з Брайс.

Вони збиралися стерти місто на порох.

Сірчисті ракети не були звичайними бомбами з хімічних речовин і металу. Це була чиста магія, створена Астерійською Гвардією: поєднання їхніх янгольських сил вітру, дощу і вогню в одну гіперконцентровану сполуку, яку стримувало першосвітло і яку випускали з пускових установок. Там, де падали ракети, знищувалося усе живе і квітнули руїни.

Щоб зробити ракети ще більш смертоносними, їх нашпигували заклинаннями, які вповільнювали зцілення. Навіть для ванірів. Єдиною розрадою для тих, у кого летіли ці ракети, було те, що для запуску був потрібен який час, і між прильотами наставала тимчасова тиша. Невелика, оманлива розрада.

Ф’юрі натиснула кілька кнопок на комутаторі.

— Увага астерійським підрозділам один, два і три, говорить Ф’юрі Акстар. Відступіть, — відповіді не було. — Я повторюю: відступіть. Скасуйте місію.

Тиша.

— Це Астерійська Гвардія, — сказав Деклан. — Вони не стануть тобі відповідати.

У динаміках затріскотів голос Короля Осені:

— Ніхто з Імперського Командування не відповідає на наші дзвінки.

Ф’юрі розвернула гелікоптер на південь. І тоді Гант побачив: з-за обрію проривалися чорні танки, кожен завбільшки з невеличкий будинок. На їхніх боках були зображені імперські символи. Усі три рухалися до Міста Півмісяця.

Танки зупинилися біля Оборонного Муру. Металеві пускові установки на них прийняли вертикальне положення.

Гримнув постріл, і сірчисті ракети перелетіли через міські стіни, палаючи яскравим золотим світлом. Після першого вибуху Гант змолився, щоб Брайс встигнула покинути Браму і знайти укриття.

Брайс задихалася від пилу й уламків, її груди важко здіймалися. Вона спробувала поворухнутися — але марно. Її спина…

Ні, це була її нога, яка застрягла під купою заліза і бетону. Хвилину тому вона почула, як щось гупнуло, упізнала в золотому іскристому шлейфі у небі сірчисту ракету — завдяки випускам новин, в яких висвітлювали панґерський конфлікт — і кинулася була через площу до відчинених дверей цегляної концертної зали, сподіваючись, що там є підвал, коли на півдорозі її застав вибух.

У її вухах дзвеніло, ревіло, гуділо.

Але Брама досі стояла, досі захищала Брайс своїм світлом. Власне, її світлом.

Здавалося, найближча сірчиста ракета вдарила десь за квартал звідси. Досить близько, щоб засипати площу уламками і перетворити кілька будівель на руїни, але не знищити її вщент.

Треба рухатися. Вона мусила рухатися далі. Інші Брами досі лишалися відкритими. Вона мала знайти спосіб дістатися туди і позакривати портали.

Брайс спробувала витягнути ногу. На її подив, дрібні ранки вже загоювалися. Брайс ніколи не бачила, щоб це відбувалося так швидко, — мабуть, Ріг на її спині допомагав прискорити процес зцілення.

Вона нахилилася вперед, щоб відсунути бетонну плиту, але та не зрушила з місця.

Важко дихаючи крізь зціплені зуби, Брайс спробувала ще раз. Вони гатили по місту сірчистими ракетами. Астерійська Гвардія наосліп стріляла з-за Оборонного Муру, намагаючись або знищити Брами, або вбити демонів. Але вони обстрілювали своїх же, не переймаючись тим, у кого влучать…

Брайс глибоко дихала, намагаючись заспокоїтися. Але їй це не вдавалося.

Вона знову спробувала відсунути плиту, ламаючи нігті об бетон. Але схоже, окрім як відрізати ступню, іншого способу звільнитися у неї не було.

Астерійська Гвардія перезаряджала пускові установки на танках. Їх оточувало яскраве сяйво гіперконцентрованої магії, ніби ракети намагалися звільнитися від пут першосвітла, які їх стримували. Ніби прагнули вивергнути руйнівну янгольську силу на безпорадне місто.

— Зараз буде друга хвиля, — прошепотів Рунн.

— Ракети вдарили здебільшого у районі Місячного Лісу, — повідомив Деклан. — Брайс жива, але в біді. Їй притисло ногу шматком бетону. Але вона щосили намагається звільнитися.

Ф’юрі закричала у мікрофон:

— СКАСУЙТЕ МІСІЮ!

Але ніхто не відповів. Пускові установки знову прийняли вертикальне положення і розвернулися до нових цілей.

Ніби вони знали, що Брайс ще жива. Вони гатитимуть по місту, доки вона не загине, вбиваючи усе на своєму шляху. І мабуть, сподіваючись, що якщо вони зруйнують і Брами, то портали закриються.

Крижаний, жорстокий спокій охопив Ганта.

Він сказав Ф’юрі:

— Піднімайся вище. Настільки, наскільки може гелікоптер.

Вона зрозуміла його наміри. Він не міг полетіти на своїх ще слабких крилах. Але у цьому і не було потреби.

— Тримайся, — промовила Ф’юрі й різко задерла ніс гелікоптера. Він піднімався все вище і вище, і всі зціпили зуби, щосили опираючись тяжінню, яке намагалося скинути їх на землю.

Гант набирався духу, занурюючись у той стан, який дозволив йому пережити численні битви і роки у підземеллях і на арені Сандріель.

— Приготуйся, Аталаре, — гукнула Ф’юрі.

Танки зупинилися. Ракетні установки були готові до запуску.

Гелікоптер перелетів через стіни Місяцеграда. Гант відстебнув захисні ремені. Коли вони пролітали над Істрос, Кістяний Квартал унизу здавався коловертю туману.

Очі Данаана сяяли вдячністю. Розумінням того, що міг зробити тільки Гант.

З’явилися обриси Старої Площі та сяйливої Брами у її серці. Єдиний сигнал, який був йому потрібен. Гант не вагався. І не боявся.

Він вистрибнув з гелікоптера, щільно склавши крила. Квиток в один кінець. Його останній політ.

Далеко внизу його гострий зір зміг розгледіти Брайс, яка лежала, згорнувшись клубком, ніби це могло врятувати її від смертельного вибуху, яким її ось-ось розірве на шматки.

Одна за одною вилетіли сірчисті ракети, найближча з них дугою полетіла до Старої Площі, виблискуючи смертельною золотою магічною силою. Падаючи на землю, Гант зрозумів, що її кут польоту був викривлений — що вона впаде кварталів за десять від площі. Але це все одно було надто близько. Брайс усе одно лишалася у зоні вибуху, і концентрована янгольська магія розмаже її по площі.

Почулися вибухи. Від жахливих ракетних ударів здригнулося усе місто. Припливна хвиля смерті розривала квартал за кварталом.

Розправивши крила, Гант, оповитий блискавками, кинувся на Брайс, і світ навколо завалився.