Дім Землі та Крові

79

Холодна вода загрожувала вирвати те дорогоцінне повітря, яке лишалося у її легенях.

Брайс відмовлялася думати про холод, про тягучий біль у зціленій нозі, про двох монстрів, які були разом з нею в бібліотеці. Принаймні одного з них стримували двері душової.

А другий…

Брайс не зводила очей з Сирінкса, не дозволяючи страху взяти над нею гору і позбавити її можливості дихати, коли допливла до обм’яклого тільця химери.

Вона з цим не змириться. Нізащо.

Її легені почали палати, у грудях ставало все тісніше, але Брайс, опираючись цим відчуттям, крізь силу продовжувала тягнути Сирінкса до платформи — її єдиної надії на порятунок з води і від некка. Її пальці вчепилися у кільця ланцюга, і платформа рушила нагору.

Її легені стискалися, але Брайс продовжувала притримувати Сирінкса на платформі, яка поволі підіймала їх вище, вище…

З тіні з-за купи каміння на дні резервуара вирвався некк. Істота вже вишкірювалася до Брайс.

Некк знав, що вона прийде по Сирінкса. Він упродовж кількох тижнів спостерігав за нею в бібліотеці.

Але годівниця вже винирнула на поверхню, і Брайс разом з нею. Хапаючи ротом солодке, рятівне повітря, вона перекинула Сирінкса через край і задихано сказала Лехабі:

— Масаж серця…

Кігтисті руки схопили її за щиколотки і, розсікаючи шкіру, різко потягнули назад. Брайс вдарилася чолом об металевий край платформи, і її знову поглинула холодна вода.

Ганту перехопило подих, коли некк із такою силою вдарив Брайс об скляну стіну акваріума, що та тріснула.

Цей удар вирвав її зі ступору — саме тоді, коли некк потягнувся зубастою пащею до її обличчя.

Брайс ухилилася вліво, але його кігті впиналися їй у плечі, роздираючи шкіру. Вона потягнулася до ножа, примотаного до стегна…

Некк вихопив ніж з її рук і пожбурив його у темну воду.

Ось і все. Ось так вона і помре. Не від рук Михея, не від синту в її тілі, а від того, що некк розірве її на шматки.

Гант нічого не міг зробити, нічого не міг вдіяти і безпорадно дивився, як тварюка знову потягнулася до її обличчя…

Брайс знов ухилилася. І завдала некку удару, але не прихованою зброєю, а інакше.

Вона вдарила правою рукою некка у живіт — і схопилася за майже невидиму складку під черевом тварюки. Усе сталося так швидко, що Гант не зрозумів, що вона робить. Доки вона не крутнула зап’ястком і некк не зігнувся дугою від болю.

Бульбашки повітря вилітали з рота Брайс, а вона все сильніше викручувала яйця некка…

Усі чоловіки у конференц-залі здригнулися.

Некк відпустив її і впав на дно. Це була сприятлива мить для Брайс. Вона повернулася до тріснутої стіни резервуара, вперлася ногами і відштовхнулася.

Сила поштовху спрямувала її вгору крізь товщу води. Слідом за нею тягнулася цівка крові, хоча синт зцідив рану і не дав їй знепритомніти від удару об скло.

У воду знов опустилася платформа — це зробила Лехаба. Останній шанс на порятунок. Брайс дельфіном попливла до неї, виставивши перед собою руки. З кожним її хвилеподібним рухом кривавий слід, що тягнувся за нею, ставав інтенсивнішим.

На каменистому дні акваріума некк оговтався — і тепер вищирявся до своєї жертви, що стікала кров’ю. Його молочно-білі очі блищали розплавленою люттю.

— Пливи, Брайс, — прогарчав Таріон. — Не озирайся.

Платформа опустилася на максимум. Брайс пливла, зціпивши зуби, борючись з інстинктивним бажанням вдихнути.

— Давай, — змолився Гант. — Ти зможеш.

Пальці Брайс зімкнулися на днищі платформи. Потім обхопили її край. З глибини виринув некк, і його жахливе обличчя палало люттю і смертю.

— Не зупиняйся, Брайс, — застережливо промовила Ф’юрі Акстар до екрана.

Брайс не зупинялася. Переставляючи руки, вона видиралася по ланцюгу нагору, долаючи лічені метри, які лишалися до поверхні.

Три метри. Некк досяг днища платформи.

Два метри. Некк рвонув по ланцюгу вгору, наступаючи Брайс на п’яти.

Брайс виринула на поверхню, жадібно хапаючи ротом повітря і хапаючись за решітку, намагаючись підтягнутися…

Над водою з’явилися її груди. Потім живіт. Ноги.

З води вискочили руки некка, які намагалися її схопити.

Але Брайс уже була поза межами його досяжності. Вона важко дихала, потоки води стікали з неї у збурену поверхню під решіткою. Від рани на голові не лишилося й сліду.

Некк, не витримавши контакту з повітрям, опустився під воду. В той самий час платформа піднялася і щільно закрила доступ до води в акваріумі.

— Хай йому Хел, — прошепотіла Ф’юрі, потерши тремтливими руками обличчя. — Хай йому Хел.

Брайс кинулася до непритомного Сирінкса і спитала Лехабу: — Є зміни?

— Ні, він…

Брайс почала робити химері закритий масаж серця, натискаючи двома пальцями на мокру грудну клітку Сирінкса. Вона закрила його щелепи і вдмухнула повітря в його ніздрі. Потім ще раз. І ще раз.

Вона мовчала. Не благала нікого з богів, намагаючись його реанімувати.

На відео, яке транслювала камера, встановлена на протилежному боці бібліотеки, двері душової шипіли, опираючись спробам Михея вийти. Брайс мала забиратися звідти. Треба було тікати зараз, інакше вона перетвориться на купу кісток…

Але Брайс лишалася. Продовжувала боротися за життя химери.

— Чи можна звернутися до неї по аудіозв'язку? — спитав Рунн Деклана і Джесібу. — Можна зв’язати нас з нею? — Він вказав на екран. — Треба сказати їй, щоб негайно звідти забиралася.

Джесіба, обличчя якої було мертвотно-бліде, тихо відповіла:

— Зв’язок на камерах односторонній.

Брайс продовжувала масаж серця. Вода крапала з її мокрого волосся, а її шкіра у світлі акваріума була синюшного кольору, ніби вона сама була живим мерцем. А на спині, перекритій лише спортивним чорним ліфчиком, виднілися завитки татуювання — Ріг.

Навіть якщо вона вибереться з галереї, навіть якщо їй якось вдасться пережити вплив синту, Михей…

Сирінкс здригнувся, вивергнувши воду з легень. Брайс схлипнула, але перевернула химеру, даючи прокашлятися. Сирінкс тремтів і вивергав воду, жадібно хапаючи повітря.

Лехаба притягла на сходи футболку, яку дістала з шухляди стола, і простягнула її Брайс. Брайс перевдягнулася і, взявши все ще слабкого Сирінкса на руки, спробувала підвестися.

Вона застогнала від болю, ледь не впустивши Сирінкса, а з її ноги в акваріум хлинула кров.

Гант був настільки зосередженій на її рані на голові, що не помітив, як некк розсік їй литку — рана, що виднілася під легінсами, досі не затягнулася. Зцілення досі тривало. Напевно, некк ввігнав свої пазурі аж до кістки, якщо рана була настільки серйозною, що синт досі її не загоїв.

— Треба тікати. Негайно. Поки він не звільнився, — сказала Брайс і, не чекаючи відповіді Лехаби, підвелася на ноги з Сирінксом на руках.

Вона кульгала — і сильно. Але все ж дуже, дуже повільно рушила до сходів резервуара.

Двері душової знову нагрілися, метал розпікся до червоного жару — Михей намагався розплавити їх і вибратися.

Зціпивши зуби, Брайс важко дихала, з кожним кроком роблячи контрольовані вдихи й видихи. Намагаючись упоратися з болем, який синт іще не втамував. Намагаючись із понівеченою ногою тягнути тринадцятикілограмову химеру вниз східцями.

Двері душової пульсували світлом, зі щілин вилітали іскри. Брайс спустилася до бібліотеки. Припавши на ногу, вона зробила крок до сходів, що вели нагору до виставкової зали, і застогнала.

— Облиш його, — загарчав Король Осені. — Облиш химеру.

Перш ніж Брайс зробила наступний крок, Гант знав, що вона не облишить Сирінкса. Що вона радше дозволить Архангелу здерти з себе шкіру, ніж залишить Сирінкса.

І він бачив, що Лехаба теж це розуміла.

Зі щілин дверей душової бібліотеки летіли іскри. Брайс пройшла третину сходів, що вели нагору, коли зрозуміла, що Лехаби поруч немає.

Вона зупинилася, задихаючись від болю в литці, яку не міг притупити навіть синт, і озирнулася до підніжжя бібліотечних сходів.

— Лехабо, забудь про книжки, — благально промовила вона.

Якщо вони виживуть, вона вб’є Джесібу хоча б за те, що вона змусила спрайту вагатися. Вб’є…

Але Лехаба не поворухнулася.

— Лехабо, — сказала Брайс, і її ім’я прозвучало як наказ.

— Ти не встигнеш, Бібі, — тихо й сумно промовила Лехаба.

Брайс піднялася ще на одну сходинку, і в нозі немилосердно запекло. З кожним рухом біль ятрив рану, ведучи важку боротьбу з синтом, який намагався її загоїти. Перш ніж позбавити її глузду. Брайс проковтнула крик і сказала:

— Ми маємо спробувати.

— Не ми, — прошепотіла Лехаба. — Ти.

Брайс зблідла мов смерть.

— Ти не можеш, — з надривом промовила вона.

— Можу, — сказала Лехаба. — Чари довго його не втримають. Дозволь мені виграти для тебе час.

Брайс продовжувала просуватися сходами, зціпивши зуби.

— Ми щось придумаємо. Ми виберемося разом…

— Ні.

Брайс знову озирнулася і побачила, що Лехаба тихо усміхається, продовжуючи стояти біля підніжжя сходів.

— Дозволь мені зробити це для тебе, Бібі. Для тебе і для Сирінкса.

З грудей Брайс вирвався схлип:

— Лехабо, ти вільна, — слова розходилися бібліотекою разом з риданнями Брайс. — На минулому тижні я викупила тебе у Джесіби. Усі документи у моєму столі. Я хотіла влаштувати свято з цього приводу — зробити тобі сюрприз, — металеві двері душової почали викривлятися і вигинатися. — Я викупила тебе і тепер я звільняю тебе, Лехабо, — схлипнула Брайс.

— Я знаю, — відповіла Лехаба, продовжуючи усміхатися. — Я зазирнула до твоєї шухляди.

І незважаючи на монстра, який намагався вирватися з-за дверей, Брайс здавлено хихотнула. А потім змолилася:

— Ти вільна особистість — ти не повинна цього робити. Ти вільна, Лехабо.

Утім, Лехаба лишалася на місці.

— Тоді нехай світ знає, що першим, що я зробила, будучи вільною, — це допомогла своїм друзям.

Сирінкс на руках Брайс поворухнувся, і тихо й жалібно проскиглив. Брайс здалося, що так само жалісно стогнала її душа, і вона прошепотіла, не в змозі витримати цей вибір, цю мить:

— Я люблю тебе, Лехабо.

Єдині слова, які колись мали значення.

— Я теж завжди тебе любитиму, Бібі. Йди, — видихнула вогняна спрайта.

І Брайс пішла. Зціпивши зуби, стримуючи крик, вона рушила з Сирінксом сходами. До залізних дверей. Не знаючи, скільки часу виграє для неї вчинок Лехаби, поки синт не знищить її першим.

Двері душової заскрипіли.

Брайс озирнулася — востаннє. Глянула на подругу, яка лишалася поруч із нею, коли більше не було нікого. Яка лишалася безжурною навіть перед обличчям темряви, яка повністю поглинула Брайс.

Лехаба засяяла непохитним, темно-рубіновим полум’ям і почала рухатися.

Спершу змахнула рукою вгору. Потім вигнулася дугою. Крутнулася на місці, і її волосся закрутилося спіраллю над головою. Вона танцювала, щоб прикликати свою силу. Ту дрібку чарів, яку мала вогняна спрайта.

Сяйво охопило все тіло Лехаби.

Тож Брайс продовжила підйом. З кожним болісним кроком нагору вона чула, як Лехаба, майже наспівуючи, шепотіла:

— Я — нащадка Рантії Драл, Королеви Жарин. Зараз вона зі мною, і я не боюся.

Брайс дісталася вершини сходів.

— За мною мої друзі, і я їх захищатиму, — прошепотіла Лехаба.

Заридавши, Брайс штовхнула залізні двері. Коли вони з брязкотом захлопнулися і чари щільно їх запечатали, заглушивши голос Лехаби, Брайс притулилася до них спиною і сповзла на підлогу, схлипуючи крізь зуби.

Брайс дісталася виставкової зали і замкнула залізні двері. Дякувати богам — дякувати довбаним богам.

Утім, Гант не міг відвести погляд з камери у бібліотеці, на якій Лехаба продовжувала танцювати, прикликаючи свою силу і знову й знову повторюючи:

— Я — нащадка Рантії Драл, Королеви Жарин. Зараз вона зі мною, і я не боюся.

Лехаба сяяла — яскраво, наче серце зірки.

— За мною мої друзі, і я їх захищатиму.

Верхня частина дверей душової почала відгинатися.

І тоді Лехаба вивільнила свою силу. Три удари. Точно в ціль.

Не у двері душової чи Архангела за ними. Ні, Лехаба не могла затримати Михея.

Але чотириста тисяч літрів води могли.

Мерехтливі згустки сили Лехаби влучили у скляну стіну акваріума. Просто у тріщину, що утворилася після того, як некк ударив Брайс об скло.

Тварюка, відчувши струс, вилізла з-за каміння. І відсахнулася від жаху, коли Лехаба вдарила ще раз. І ще раз. Тріщина збільшилася.

А тоді Лехаба кинулася до резервуара. Притислася своїм крихітним тільцем до тріщини.

Вона знову і знову шепотіла слова — які злилися в одне речення, перетворившись на молитву, на виклик: — Зі мною мої друзі і я не боюся.

Гант повернув контроль над своїм тілом, якого вистачило на те, щоб прикласти руку до серця. Єдиний спосіб віддати честь Лехабі, чиї слова шепотіли у динаміках:

— Зі мною мої друзі, і я не боюся.

Один за одним янголи 33-го підвелися на ноги. Потім Рунн і його друзі. І вони теж приклали долоні до своїх сердець, поки найменша з їхнього Дому знову й знову билася об скляну стінку, палаючи золотим вогнем, а некк кидався вперед і назад, намагаючись знайти захисне місце, щоб пережити те, що мало статися.

— Зі мною мої друзі, і я не боюся, — продовжувала шепотіти Лехаба.

По склу пішла павутина тріщин.

Усі присутні у конференц-залі підвелися. Лише Сандріель, чия увага була прикута до екрана, цього не помітила. Усі вони стояли, дивлячись, як спрайта накликає смерть на себе і некка — щоб урятувати своїх друзів. Це був єдиний спосіб засвідчити їй свою повагу і віддати останню шану.

Лехаба продовжувала битися об скло. Вона все ще тремтіла від жаху, але не зупинялася. Ні на мить.

— Зі мною мої друзі, і я не боюся.

Металеве полотно дверей душової розірвалося, покручений метал відігнувся убік, і всі побачили Михея, який сяяв розжареним полум’ям, ніби щойно викуваний, ніби збирався розірвати цей світ на шматки. Він роззирнувся бібліотекою і зупинив погляд на Лехабі й тріснутій стінці акваріума.

Спрайта різко розвернулася і притислася спиною до скла.

— Це тобі за Сирінкса, — просичала вона і вдарила своєю вогненною долонькою по склу.

І чотириста тисяч літрів води ринули в бібліотеку.