Дім Землі та Крові

70

Коли Брайс повернулася з бару, Ф’юрі чекала на дивані. На тому самому місці, де раніше зазвичай сидів Гант.

Брайс кинула ключі на столик біля вхідних дверей, спустила Сирінкса з повідця і промовила:

— Привіт.

— І тобі привіт.

Ф’юрі кинула на Сирінкса погляд, від якого він різко зупинився на півдорозі. Химера всілася пухнастим задком на килим і, виляючи лев’ячим хвостиком, слухняно чекала, коли гостя зволить привітатися і з ним. За мить Ф’юрі так і зробила, почухавши його оксамитові висячі вушка.

— Як справи?

Брайс скинула туфлі, кілька разів покрутила стопами, що добряче нили, і потягнулася до застібки на сукні. О боги, як це неймовірно прекрасно: не відчувати болю у нозі — взагалі. Не чекаючи, доки Ф’юрі відповість, вона потьопала до спальні, знаючи, що все одно її почує.

— Є новини, — невимушено сказала Ф’юрі.

Брайс скинула сукню, полегшено зітхнула, знявши ліфчик, і вдягла спортивки і стару футболку, а тоді зібрала волосся у високий хвіст.

— Дай-но здогадаюся, — сказала вона зі спальні, взуваючи домашні капці, — ти нарешті зрозуміла, що постійно ходити в чорному — це нудно, і хочеш, щоб я допомогла тобі підібрати людський одяг?

Почувся тихий сміх.

— І все ти знаєш.

Брайс вийшла зі своєї кімнати, і Ф’юрі обвела її швидким поглядом асасина. Геть не схожим на погляд Ганта.

Навіть коли вони тусувалися на вечірках, з очей Ф’юрі насправді ніколи не зникав цей холодний блиск. Ця розважливість і стриманість. Але погляд Ганта…

Брайс відігнала від себе цю думку. Це порівняння. Цей кипучий вогонь, який спалахнув у її жилах.

— Послухай, — сказала Ф’юрі, підводячись із дивана, — я вирушаю на Саміт на кілька днів раніше, тож подумала, що тобі слід дещо дізнатися перед моїм від’їздом.

— Що ти мене любиш і будеш часто писати?

— О боги, ти найгірша, — сказала Ф’юрі, проводячи рукою по своєму лискучому бобу. Брайс сумувала за довгим кінським хвостиком, який її подруга носила в університеті. Чомусь із новою зачіскою Ф’юрі виглядала ще небезпечнішою. — Відколи я познайомилася з тобою у тій ідіотській групі, ти була найгірша.

— Так, але тобі це подобається, — мовила Брайс і рушила до холодильника.

Ф’юрі пирхнула.

— Слухай, я тобі дещо скажу, але хочу, щоб ти спершу пообіцяла, що не наробиш ніяких дурощів.

Брайс завмерла, тримаючись за ручку холодильника.

— Як часто ти мені казала, Дурощі — моє друге ім’я.

— Цього разу я серйозно. Я не думаю, що взагалі можна щось зробити, але мені потрібно, щоб ти пообіцяла.

— Обіцяю.

Ф’юрі уважно вдивилася в її обличчя, а потім притулилася спиною до кухонної стійки.

— Михей віддав Ганта.

Вогонь у жилах Брайс перетворився на попіл.

— Кому?

— А ти як думаєш? Клятій Сандріель, ось кому.

Брайс не відчувала ні рук, ні ніг.

— Коли?

— Ти сказала, що не робитимеш дурниць.

— Хіба питати про подробиці — дурість?

Ф’юрі похитала головою.

— Сьогодні вдень. Цей покидьок знав, що віддати Ганта Сандріель буде гіршою карою, ніж публічно його розіп’яти чи запхати його душу в ящик і скинути у море.

Так і було. З багатьох причин.

— Завтра вони з іншими янголами вирушають на Саміт, — вела далі Ф’юрі. — І з надійних джерел мені відомо, що після закінчення зустрічі наступного тижня вона повернеться на Панґеру, щоби продовжити розбиратися з повстанцями Офіона. З Гантом на прив’язі.

І він уже ніколи не буде вільним. Те, що зробить з ним Сандріель… Він це заслужив. Чорт забирай, він усе це заслужив.

— Якщо ти так переймаєшся, що я утну якусь дурницю, то навіщо взагалі мені розказуєш? — спитала Брайс.

Темні очі Ф’юрі знову вдивилися в її обличчя.

— Тому що… просто я подумала, що тобі варто знати.

Брайс розвернулася до холодильника і різко його відчинила.

— Гант сам вирив собі могилу.

— То ви з ним не…

— Ні.

— Але на тобі його запах.

— Ми місяць жили разом у цій квартирі. Ще б пак на мені його запах.

Вона заплатила чималі гроші за те, щоби прибрати його кров з дивана. Разом з усіма слідами того, що вони на ньому робили.

Тендітна, але сильна рука з силою захлопнула двері холодильника. Ф’юрі сердито зиркнула на неї.

— Не мороч мені голову, Квінлан.

— Не морочу, — Брайс дозволила подрузі побачити її справжнє обличчя. Те, про яке говорив їй її батько. Обличчя, яке не сміялося і плювало на всіх і на все. — Гант — брехун. Він брехав мені.

— Даніка творила багато чого хрінового, Брайс. Ти це знаєш. Завжди це знала і віджартовувалася, закривала на це очі. Я не впевнена, що Гант брехав про неї.

Брайс вищирилася.

— Я з цим покінчила.

— З чим?

— З усім, — вона знову рвонула дверцята холодильника, відштовхнувши Ф’юрі вбік. На її подив, подруга піддалася. — Чому б тобі не повернутися на Панґеру й не ігнорувати мене ще два роки?

— Я тебе не ігнорувала.

— Ще й як ігнорувала, — огризнулася Брайс. — Ти постійно на телефоні з Юніпер, але уникаєш моїх дзвінків і майже не відповідаєш на мої повідомлення?

— Юніпер інакша.

— Ага, знаю. Особлива.

Ф’юрі розгублено кліпнула.

— Тієї ночі ти мало не померла, Брайс. А Даніка померла, — найманка важко ковтнула. — Я дала тобі наркотики…

— Той корінь радості купляла я.

— А я купляла світлошукач. Яка в біса різниця. Я надто зблизилися з усіма вами, Брайс, а коли таке відбувається, то стаються погані речі.

— І втім, ти досі продовжуєш спілкуватися з Юніпер, — до горла Брайс підступив клубок. — Я не вартувала такого ризику?

— Те, що між нами з Юніпер, тебе не стосується, — просичала Ф’юрі.

Брайс ледь не роззявила рота. Вона й не припускала, а Юніпер ніколи не натякала…

— Я швидше вирву собі серце, ніж перестану з нею спілкуватися, ясно?

— Ясно, ясно, — промовила Брайс і важко видихнула. — Кохання — понад усе.

Прикро, що Гант цього не зрозумів. Або зрозумів, але все одно обрав Архангелицю, якій досі належало його серце — і їхнє спільне діло. Прикро, що Брайс була такою ідіоткою, що вірила у нісенітниці про любов — і дозволила їм себе засліпити.

— Ви з Данікою були моїми подругами, — сказала Ф’юрі, і її голос зірвався. — Ви, наче двійко дурненьких цуценят, увірвалися в моє впорядковане життя, а потім одна з вас загинула, — вона вищирилася. — І. Я. Не. Змогла. 3. Цим. Впоратися.

— Ти була мені потрібна. Я хотіла, щоб ти була поруч. Даніка померла, але здавалося, що я втратила також і тебе, — Брайс не опиралася сльозам, які обпікали їй очі. — Ти зникла, наче нічого й не було.

— Неправда, — Ф’юрі шумно видихнула. — Прокляття, Юніпер тобі взагалі нічого не розповідала? — Брайс мовчала у відповідь, і вона знову вилаялася. — Слухай, ми з нею пропрацювали багато моїх косяків, ясно? Я знаю, що вчинила паршиво, коли ось так зникла, — вона провела рукою по волоссю. — Просто все це… набагато складніше, ніж ти думаєш, Брайс.

— Як скажеш.

Ф’юрі схилила голову набік.

— Мені подзвонити Юніпер?

— Ні.

— Не буде повторення того, що було дві зими тому?

— Ні.

Певно, Юніпер розповіла їй про ту ніч на даху. Вочевидь, вони все одна одній розповідали.

Брайс дістала баночку мигдалевої пасти, відкрутила кришку і сунула ложку.

— Що ж, повеселися там на Саміті. Побачимося ще через два роки.

Ф’юрі не посміхнулася.

— Не змушуй мене пошкодувати про те, що я тобі розказала. Брайс подивилася у темні очі подруги.

— Я з цим покінчила, — знову повторила вона.

Ф’юрі зітхнула.

— Гаразд, — задзижчав її телефон, і вона, глянувши на екран, сказала: — Повернуся через тиждень. Тоді й зустрінемося, добре? Уже без криків одна на одну.

— Звісно.

Ф’юрі рушила до дверей, але на порозі зупинилася.

— Усе налагодиться, Брайс. Знаю, що останні два роки були паскудні, але усе налагодиться. Я через це пройшла — і обіцяю, що стане краще.

— Гаразд, — промовила Брайс і, побачивши на зазвичай холодному обличчі Ф’юрі справді занепокоєний вираз, додала: — Дякую.

Виходячи з дверей, Ф’юрі приклала телефон до вуха.

— Так, уже йду, — сказала вона комусь. — Тоді, може, ти заткнешся і я сама поїду, щоб встигнути вчасно, придурку?

У дверне вічко Брайс бачила, як вона зайшла у ліфт. Потім перетнула кімнату і спостерігала з вікна, як Ф’юрі сіла у шикарну чорну спортивну автівку, завела двигун і з ревом помчала вулицею.

Брайс подивилася на Сирінкса. Химера завиляла своїм лев’ячим хвостиком.

Ганта віддали. Чудовиську, яке він ненавидів і боявся найбільше.

— Я з цим покінчила, — сказала вона Сирінксу.

Брайс глянула на диван і практично побачила, як Гант сидить у кепці, перекрученій задом наперед, і дивиться по телевізору матч. Побачила, як він усміхається, озирнувшись до неї через плече.

Кипучий вогонь у її жилах зупинився — і змінив напрямок. Вона не втратить ще одного друга.

Особливо Ганта. Нізащо не втратить.

Хоч би що він скоїв, хоч би що чи кого обрав, навіть якщо це буде останній раз, коли вона його побачить… вона цього не допустить. Потім нехай простує у Хел, але вона це зробить. Заради нього.

Сирінкс скавчав, ходячи по колу й клацаючи кігтями по паркету.

— Я обіцяла Ф’юрі не робити дурниць, — промовила Брайс, дивлячись на тавро звільнення на шкурі Сирінкса. — Я не казала, що не робитиму щось розумне.